Головна
Реєстрація
Вхід

Вітаю Вас Гість | RSS
       САЙТ   ПАМ'ЯТІ
      ЛЕОНІДА КУЛІША-ЗІНЬКІВА

поет, дитячий письменник, гуморист, краєзнавець 

Меню сайту

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 76

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

 Гумор та сатира 
 
"Із веселого коша Леоніда Куліша"
 
 
Співанки
 
Крадуть з низу й з висоти,
Крадуть коні і дроти.
Я боюсь, що скоро вкрадуть
Уряд і Верховну Раду.
 
***
"Тунеядець" слово зникло,
Термін цей давно помер.
Слово свіже - "безробітний" -
Ми вживаємо тепер.
 
 ***
Прийде з бару
Гриць до хати -
Посуд почина літати.
Скло тремтить чотири дні -
 На війні, як на війні
 
***
Ставить тітонька щодня
За коня аж "на коня".
Ще й співає: "Просто рай,
Що тепер у мене пай" .
 
***
І товари, і пісні,
Та про що тут мовити:
Можна в рідній стороні
Й кілера замовити
 
***
Оголошення Максима:
 "Продаю дві фури сіна".
- Накосив?
- Облиште мову,
-З жінкою пропив корову.
 
***
 А я сторожа Наума
Позавчора взяв за кума.
Щоб вибрали в депутати,
То й Мороза міг би взяти.
 
* * *
Від Чорнобиля страждаєм,
Так зате від влади маєм
Гроші гарні, гроші дивні –
Трошки більше, ніж дві гривні.
 
* * *
На весілля не пустила
Мама мого батька,
Бо чоботи розпустились,
А на штанях - латка.
 
* * *
Їжте, люди дорогі,
Тільки з сиром пироги,
Бо добряче, та ще й як,
Можуть всипати за мак.
 
* * *
Вранці пічку я затоплю,
В чавунці зварю картоплю.
"На вечерю - бараболю...
То ж,чи сердитись,- на долю?
 
* * *
Дали цукру на зарплату,
А ще дріжджі мають дати.
Ой гоп гопака,
Гарний настрій в козака. ...
 
* * *
Співаночку заспіваю,
Що сьогодні дома маю:
В дворі - курку, в хаті -лавку.
А в хліві - п'яничку Савку ...
 
* * *
У колгоспній фермі нині
Вже дають прибуток свині:
Сала - нуль, зате тітки
Шерсть стрижуть з них на щітки.
 
* * *
Врятували гуси Рим,
А то був би з Риму дим.
 А у мене в лиху пору
Переніс й гусей хтось з двору.
 
* * *
"Запорожця" дома маю,
Козаком себе вважаю.
«Міцубісі» має Гнат, -
 Ну й нещасний азіат!

Загублений слід (гумореска)
Уже четверту годину підряд шукали мисливці загублений слід. Терентій Не­вінчаний, ще молодий, але вже із со­лідним черевцем чоловік, блідо-зелений від злості, мордував знесиленого Пірата:
- Шукай, шукай, Пірат. Знайдеш - ковбасу отримаєш. Ось поглянь: копче­на.
- Кинь, Терентію. Хай він нюхає, - мо­вив незадоволений бухгалтер Денис Гуля, показуючи на експедитора Гната Макуху.
- Хлопці! - схлипуючи, пропищав Макуха. - Винен я, тяжко винен. Захо­пивсь отим зайцем і не помітив, коли згу­бив.
- Шукай тоді, - серйозно сказав Те­рентій Невінчаний.
- Знайдеш - прощен­ня буде. Ні - викинемо зі свого колекти­ву, як старого чобота.
- Хлопці! схлипуючи ще більше, сказав Макуха знайду той проклятущий слід. З інфарктом ляжу, але знайду. Чекайте мене біля старої груші! - обернувшись, гукнув експедитор Макуха і зник у невідомому напрямку.
- Знайде,побачиш, що знайде солодко облизавшись, промовив Денис Гуля.
 - Чорта лисого буркнув у повідь Терентій Невінчаний. Бачиш, знову порошить. Замете слід - і пиши пропало Мисливці замовкли. А десь далеко Гнат Макуха вперто шукав слід. - Ось тутечки. Ні, здається, там Так і є. Слід! Серце закалатало ще дужче. Гнат розмірковував далі: "З-під одного куща вибіг заєць. Тут я стріляв. Потім біг Осьдечки відпочивав. Господи! А може?! Може, це не мій слід?.." Від цієї думки по всьому животі пройшов неприємний холодок. Відчув себе точнісінько так, як тоді, коли до них на базу приїхав старший ревізор. Гарячково наступив чоботі слід. Зійшовся! Від щастя запаморочилося в голові. Уже недалеко. І ось, за ккущем зимової калини, припорошена снігом лежала... пузата мисливська сумка. Макуха мерщій відкрив її, нахилився і зі слізьми на очах довго гладив ніжні голівки "Старокиївської".

Вишкварки з кулешу
Найбільш поширеною хворобою бідних є алергія на ціни.
 
***
Якщо склались на трьох - місце зустрічі змінити не можна.
 
***
Розуму купити не можна. Можна непо­гано прожити і за чужою дурістю.
 
***
Спочатку ми голосуєм, потім вони га­ласують.
 
***
Найчастіше сходить з рук тим, кому приходить у руки.
 
***
Змінив тактику: поміняв обман на брехню.
 
***
Інколи надто сердечна розмова призво­дить до інфаркту.
 
***
Де наше не пропадало. Але щоб стільки?
 
***
Якщо бурчить у шлунку - не хвилюй­тесь. Це інформація, що ми ще існуємо.
 
***
Хоч совість і дефіцит, але який на неї мізерний попит!
 
***
Для декого йти в ногу з життям - це на­вчитись добре плазувати.
 
***
Тепер у кожного не всі дома - хтось таки шукає роботу.
 
***
Коли б нас не робили дурнями, скільки б додалося розумних людей!
 
***
Чим більше проблем, тим довше ми будемо оптимістами.
 
***
Вважав себе душевною людиною - усе життя ліз комусь в душу.
 
***
Таланти на землі не валяються - їх за­копують.
 
***
Діти - наша старість. Інколи - навіть передчасна.
 

Гумор - найкращі ліки
 

На козацькому святі
 На святі, на козацькому
Танцює гопака
З вусами дуже хвацькими Іван Деримука.
Гей, свято вже веселе це.
Віками хай живе,
Іван то каруселиться,
То лебедем пливе.
Співа про Сагайдачного,
Про табель блиск і дзвін,
 А сам-то необачний вже.
Повірте, люди, він.
Такий же танець вшкварив,
 Такий зробив він злет,
Що випав з шароварів
Червоний… партбілет.

Все по блату
Марта Хіврю зустрічає
й забігає наперед.
-Чула? Кажуть, Ольга має
Вже цукровий діабет?
- Не дивуйся цій пролазі.
Вража має всюди блат.
Треться кум її на базі –
А на складі рідний брат.

Щастя по дорозі
По дорозі до зубного
Олексій ковтнув спиртного
В бійку незабаром встряв,
Потім зуби позбирав
І поплентався до хати –
Не було чого вже рвати.
 

Два веселі гуси
Внук приїхав з друганом
До бабусі Варки.
Пригощала їх вином,
Не жаліла шкварки.
Зарізала гусака
І останню гуску.
- Смакота, диви, яка, -
Хвалять ті закуску.
Погуляли будь здоров,
В карти потім зрізались,
Не помітили лиш дров,
Що давно не різались.
У"Фольксваген" як сідали,
Давню пісню заспівали: -
Жили у бабусі
Два веселих гусі.

Порівняв
Подививсь Петро на жінку,
Й раптом злість його взяла:
- Не така ти, "половинко",
Як колись ото була.
А була, неначе вишня,
Що весною розцвіла,
Ніби сукня гарна й пишна,
Та, що перший раз вдягла.
- А тепер? - сопе Одарка, -
І в очах палає жар...
- Ну, немов гуманітарка,
- Що привозять на базар.
 

Невиліковна хвороба
До лікаря звертається
Партократ колишній: 
- Життя, мабуть, кінчається 
- Став я нікудишнім.
Зовсім настрою немає,
Не до сну і їжі,
Всередині, відчуваю,
Мене чортом ріже.
Як оглянув колишнього
Партократа лікар,
То й говорить :
«Не поможуть Вже ніякі ліки.
Страх хвороба ця непутня,
- Рідна моя доле,
- Та ж вас зірка п’ятикутна 
у печінку коле!» 

Нова валюта
Поскородив Опанас
Бабі Мотрі грядку.
Розв'язує стара вузлик
Дістає десятку.
Той руками замахав: -
 Це облиште, годі,
- Ковтьвертована валюта
Тепер, бабо, в моді.

Ще страшніше
Промовив слідчий до Миколи: 
- Останні це мої слова, 
- Як не признаєтесь - поголим
Вас вдруге лезами «Нева».
Той зразу пада на коліна,
Бо бачить - виходу нема: 
- Пишіть, - крізь сльози тихо кинув,
 Бо то - страшніше, ніж тюрма!

Передовики
(Кричильські бувальщини)
 
 У 70-х - на початку 80-х років із великим розмахом проходила кампанія заготівлі кормів для так званої гро­мадської худоби. Організацію та хід заходів було поставлено майже на державний рівень. Про передовиків акції писали газети, їм присвячувались ра­діопередачі. Заготовляли все: бур'яни, кропиву, колюки і тому подібне. До роботи залу­чали не лише колгоспників, а й усіх службовців, які були жителями села. З того часу за­пам'ятався один цікавий ви­падок.
Чи то в неділю, чи в якийсь християнський празник на за­готівлю кормів виїхали тракто­ром техпрацівники Кричильської середньої школи. Фронт робіт знайшли на березі Горині, біля урочища "Цибульське". "Енту­зіасти" мали на меті заготови­ти причіп гілля прибережної лози для колгоспних овець. Про­те плани їхні дуже швидко дістали нового забарвлення. Кілька працівників човном пе­репливли річку й подалися до села. Повернулись із рибальсь­кою сіткою та солідним бутлем "національної рідини". Чоловіки зайнялися рибним промис­лом, жінки чистили картоплю, згодом і рибу. Невдовзі в каст­рулі забулькало, а в сковороді зашкварчало. А ще згодом по­лилася пісня про те, як у саду козак копав криниченьку, а ще як під копитом камінь тріснув... Оговтавшись від приємних веселощів, "заготівельники" побачили, що лози в них - усьо­го на піввівці та півкози. Проте, як казав один сільський оптиміст, безвихід­ного становища ніколи не бу­ває.
Нарізали вони оберемків з п'ять того овечого їдла. За­мало. Тоді за пропозицією од­ного "винахідника", восьмеро найогрядніших чоловіків і жінок вляглися на дно кузова. Наверх них наклали нарізаної лози. Вагар, який приймав корм, зваживши його, сказав: "А ви - ентузіасти. Працюва­ли з вогником". "Не тільки з вогником", - посміхаючись сам до себе, подумав органі­затор веселого заходу. За хви­лину тракторист уже їхав роз­вантажувати лозу разом із до­рогоцінним "живим скарбом", який чекав свободи на дні ку­зова...
 
 

Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031

Друзі сайту

© Сарненська центральна районна бібліотека, відділ автоматизації бібліотечних процесів, 2012 рік