Головна
Реєстрація
Вхід

Вітаю Вас Гість | RSS
       САЙТ   ПАМ'ЯТІ
      ЛЕОНІДА КУЛІША-ЗІНЬКІВА

поет, дитячий письменник, гуморист, краєзнавець 

Меню сайту

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 81

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу

 ВІДЗНАЧЕННЯ 70-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 
А час летить… Ось уже минуло 5 років, як пішов від нас талановитий письменник, працьовита й інтелігентна людина, мудрий учитель й хороший друг – Леонід Куліш-Зіньків. Осиротіла не тільки його родина, а й наш край, ненька -Україна.
2 травня 2012 року Леоніду Зіновійовичу кулішу виповнилося б 70 років...
Не дописав... Не довчив... Не долюбив...Але пам'ять про талановитого земляка живе і буде жити у наших серцях, у серцях наших дітей та онуків. Його сатиричні мініатюри, співомовки, веселі бувальщини, дитячі вірші і казки ще й досі друкує періодична преса. Його слова, посіяні в книгах, залишаться вічною пам’яттю серед читачів. Ім’я Леоніда Куліша міцно закарбувалось в історії художнього слова.
 
ЗАХОДИ 
по відзначенню в районі 70-ї річниці від дня народження Леоніда Куліша 

Свіча пам'яті поета-земляка

2 травня маестро слова виповнилося б 70...

У багатодітній сім'ї Кулішів Ле­онід був єдиним хлопчиком, тому зростав улюбленцем родини. Так розпочала розповідь про відомого письменника не лише Сарненщини, а й України та зарубіжжя Марія Біжнюк. Гарного погожого весня­ного дня в Будинку культури одно­го з найбільших поліських сіл райо­ну зібралось чимало гостей, щоб вшанувати пам'ять знаменитого земляка. Здавалося, що впродовж усього дійства він був поруч, спог­лядав за гостями, посміхався, по-доброму примруживши очі (таким запам'ятався мені Леонід Зіновійович), а в голові народжувались нові рядки. Саме в цей день, 2 травня 1942 року, в Кричильську, народив­ся майбутній гуморист. Його бать­ки, Ганна Федорівна та Зіновій Іва­нович, були простими, працьовити­ми, мудрими людьми. Зінько сла­вився на все село своїм талантом пересмішника. Хоча часто він йому й шкодив, односельці цінували Ку­ліша старшого, який все до крихти передав сину. Пройшов час і ос­танній став відомим класиком дитя­чої літератури, краєзнавцем і пуб­ліцистом, членом Національних спілок письменників і журналістів України, лауреатом премії Володи­мира Кобилянського, дипломантом Всеукраїнського конкурсу «Байка 2001 року», республіканської премії «Веселі вісті» та Нобельської 2006 року, автором 28 збірок. І всена­родним улюбленцем. А ще співпра­цював багато років із відомим ком­позитором Миколою Ведмедерею. Тож усі пісні, які звучали на урочис­тостях, були на слова Леоніда Кулі­ша, покладені на музику Миколою Ведмедерею. А першу, «Козачок», виконав маленький соліст Віталій Кравчук.

Перший на Сарненщині

Йому було б 70. Та не судилося. 27 квітня 2007 року обірвалася ниточка життя. Зустріч у закладі куль­тури перепліталася зі спогадами колег, побратимів по перу, рідних і близьких, учнів, які розлетілися по всьому білому світові. А також ви­ступами аматорів сцени - вокаль­ного ансамблю «Бджілка» (керів­ник Наталія Банацька), хореографіч­ного гурту «Вояж» Сарненського БДМ (Михайло Володько), Даринки Пітель, Надії Бородавко, яка про­читала легенду «Дівочий брід», пе­реможниці конкурсу читців-декламаторів, присвяченого світлій пам'­яті Леоніда Куліша, Терези Круглик, вокальних тріо та гурту «Перевес­ло» Будинку культури села Кричильськ, дуету в складі Михайла Кики й Петра Банацького, які роз­веселили співомовками, Галини Лисої, учениці Леоніда Куліша, його хрещениці, доньки ветерана Вели­кої Вітчизняної війни, народного аматорського вокального ансамб­лю «Намисто» РБК, Зої Федорчук, відомої землячки, автора двох збірок, співавтора Всеукраїнської збірки «Зоряні роси» та літературного альманаху, яка все робить для того, аби з’явився ще  один, - «Пролісок», Василя Стахнюка й Петра Банацького. Останні разом з учасниками хореографічного колективу «Вояж» виконали «Кричильський вальс». Сільський голова Микола Дорожко запропонував вшанувати пам'ять земляка хвилиною мовчан­ня. А ведуча Марія Біжнюк перегор­нула сторінки його життя.

Хтось, можливо, дізнався впер­ше, що після закінчення місцевої школи доля закинула юнака в далекі казахські степи. Але туга за рідним краєм, родиною повертають його невдовзі додому. Упродовж трьох років — піонервожатий у місцевій школі. Щосуботи за будь-якої пого­ди дістається велосипедом у Степань, тодішній районний центр, на за­сідання літературної студії, що діяла при газеті «Ленінська зоря». Тоді ж познайомився з краєзнавцем Мико­лою Пінчуком. А в 1964-ому він уже студент історичного факультету Луцького педагогічного інституту, де його друзями стали письменники Во­лині. Кожну вільну хвилину пише про рідний край — легенди, невигадані історії з життя, і все частіше адресує поетичні рядки дітям. Особливим видався 1990-й, коли його прийняли в Національну спілку письменників України. Леоніда Куліша визнали першим письменником Сарненщини. То була справжня перемога.

Колеги по перу

Вшанувати світлу пам'ять колеги до Кричильська завітали його побратими по перу. Серед них драма­тург, заслужений артист України, доцент, член Національної спілки театральних діячів України, режи­сер, поет, генерал-осавул Олексій Заворотній, голова обласної органі­зації Національної спілки письмен­ників України Лідія Рибенко, поети, прозаїки та письменники Микола Береза, Василь Басараба, гумори­сти Михайло Степанюк, Микола Пащук (крім того, видав ще й цілу низ­ку дитячих книг), Юлія Бундючна, поетеса, секретар Рівненської органі­зації Національної спілки письмен­ників України. Лауреат Нобельської і премії імені Лесі Українки Олексій Заворотній майстерно прочитав оповідання Леоніда Куліша «Як тигр у кішку перетворився». Лідія Рибен­ко розповіла історію однієї світли­ни й пригадала, як у харківському видавництві «Школа» вийшла пер­ша збірка поета «Сонячний дощик», що по праву заслуговує премії Лесі Українки. А для публічно-шкільної бібліотеки подарувала два останні випуски літературно—краєзнавчого журналу «Погорина». Молода поетеса Юлія Бундючна висловила сподівання, що з часом до Кричильська торуватимуть шлях не лише з Рівненщини, а й з усієї Украї­ни, бо, як писала Ліна Костенко: «Справжня слава — то прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе».

Колеги по перу Сарненщини, чле­ни Національної спілки журналістів України Валентина Павлушко, Воло­димир Пінчук і член секретаріату обласної організації НСЖУ Георгій Александрович також приїхали цьо­го дня у Кричильськ. Так, Георгій Борисович висловив віру в те, що принаймні раз у 5 років у село, яке розвивається, приїжджатимуть по­ети й письменники, щоб вшанувати талант Леоніда Куліша. А Валенти­на Павлушко по праву вважає себе землячкою маестро гумору, бо на­родилася в Степані. А як бібліоте­кар, добре знає, що збірка «Сонячний дощик» стала настільною книгою кожної дитини.


Пам'ять спогад береже

Так кажуть, коли згадують події минулого та відомих людей краю. Ось уже вдруге в районі проходив огляд-конкурс читців-декламаторів. Цьогоріч у місцевому Будинку куль­тури. Заступник голови райдержадміністрації Тетяна Сухарева, яка на­городила його лауреатів і пере­можців, переконана, що Леоніду Кулішу не загрожує забуття. На думку Тетяни Євгенівни, немає тяжчої та почеснішої праці, як вихову­вати дитину. Леонід Куліш-Зіньків уперше зробив цей вибір, коли став на літературну стежку, і вдруге - коли став педагогом. Вона попро­сила присутніх у залі батьків навчи­ти дітей берегти, любити, цінувати, дорожити й пишатися вчителем і тою землею, яка його народила, вихо­вала й плекала. Висловила щирі сло­ва вдячності людям, які роблять усе можливе, аби пам'ять про нього жила. Це, насамперед, педагоги Сарненщини, які підхопили ініціати­ву Миколи Добридника й зібрали кошти на виготовлення барельєф­ної дошки, депутати районної ради попереднього й теперішнього скли­кань, які стали співавторами про­грами вшанування поета. Районні премія в галузі дитячої літератури імені Леоніда Куліша-Зіньківа та конкурс читців-декламаторів — ре­альні її кроки.

Отож грамоти за участь і цінні подарунки в останньому отримали Світлана Чиж (Одринки), Надія Бородавко, Марія Токова (Кри­чильськ), Дмитро Скобюк (Глушиця), Анна Савина, Анастасія Євгейчук (Вири), Софія Музика (Велике Вербче), Марія Марійчик (Катеринівка), Надія Лобанчук (Тинне), Альона Тишкова (Зносичі), Віолета Волоши­на (Степань). Наймолодша степанка одержала книгу казок місцевого ав­тора Василя Титечка. Третю сходин­ку здолала в 3 віковій категорії Ва­лентина Павлушко (Вири), другу — Варвара Білецька (Кричильськ) і першу — Тереза Круглик (Люхча). Третє місце в 1 віковій категорії ви­боров Іван Комар (Корост), друге — Іванна Ткач (Волоша), перше - Дмит­ро Мельник (Сарни). До слова, Іванна, як розповіла заступник голови РДА, декілька років тому гідно представила район на обласному кон­курсі екскурсоводів-краєзнавців, а потім провела прекрасну екскурсію в музеї Купріна Кузьмівської ЗОНІ І-ІІ ступенів для гостей із Росії. Оп­лесками зустріли глядачі повідом­лення про призове третє місце фольклорно-етнографічного колек­тиву сільського Будинку культури.

Залишив себе в синах, онуках і дружині

Свою любов пронесли крізь життя Галина та Леонід, які зустріли й покохали один одного ще в студентські роки. народили й виховали трьох соколів-синів. Та життя, як рушник, вишитий червоними та чор­ними нитками. Останні - то журба, - співається в пісні. Не стало батька й сина. Та рід, який укоренився на кричильській землі, продовжують Анатолій і Микола, онуки — п'ятик­ласник Максим, 6-річна Вікторія та Лілія і Юлія, яким по 5 з половиною рочків. Учасники урочистостей, сто­ячи, тривалими оплесками вшанува­ли Галину Олексіївну та її онуків, які вийшли на сцену. Вони не лише зна­ють усе про свого дідуся, а й чита­ють його вірші. Наймолодші янголятка, потішили ще й вокальними здібностями. Чоловік мріяв про те, аби його твори продовжували дру­кувати. А про семимісячних двійняток казав: «Нехай підростуть трішки, одна візьме за руку, друга — за піджак, і я поведу їх, куди вони захочуть. І напишу, що тільки заба­жають». Не встиг. Але світла пам'­ять про нього живе.

Коли Галина Куліш готувалась до виступу, слова лягли на папір самі собою. Та напередодні засумніва­лася, чи варто їх читати. А вночі при­снився чоловік і сказав: «Що ти там видумуєш, креслиш? Усе добре». Вселив у неї віру й упевненість. По­дякувала організаторам і тим, хто прийшов послухати про його творчість. Марії Біжнюк подарува­ла для онуків «Колискову від ба­бусі». Про талант письменника та педагога, його доброту, мудрість, скромність і людяність говорила колега - Надія Шульгата, учасниця вокального гурту «Перевесло».

Твори Леоніда Куліша друкують­ся в 150 періодичних виданнях. Зна­йшли місце у 3 букварях, 3 читан­ках, підручниках української мови 8-9 класів, 20 методичних посібни­ках. Побачили світ 15 збірок для дітей з поетичними та гумористич­ними творами. Дві — «Малював олі­вчик» і «Колискова від матусі» - після його смерті. Сподіваємось, наступною стане зібрання байок і легенд. І рід його буде добре відо­мим у всій Україні. А до творчої спадщини Леоніда Куліша, як до цілющого джерела, припадатимуть і вдячні сучасники, і нащадки через сотні літ.

Побратими та послідовники

Про те, що пам'ять про знамени­того земляка безсмертна, свідчать його учні, які не лише популяризу­ють творчість письменника, а й пи­шуть. Один із них — лауреат І Всеук­раїнського фестивалю-конкурсу читців гумору та сатири, призер літе­ратурного конкурсу Всеукраїнської газети «Мівіна», громадський ко­респондент районного часопису «Сарненські новини», автор збірки «У родинному колі», співавтор літе­ратурного альманаху Сарненщини Михайло Кика. Михайло Михайлович пообіцяв і далі нести слово гостро й правди­во. А присутні почули третій вірш із триптиху «Пам'яті друга» до уро­чистої й сумної дати.

Ще один послідовник Леоніда Куліша Василь Титечко з Великого Вербчого пригадав свого наставни­ка, який привів його за руку в літе­ратуру. А потім було 10 років твор­чої співпраці і слова, які одного разу сказав Леонід Зіновійович: «На­решті я можу спати спокійно, бо знайшов гідну заміну». Василь Ти­течко присвятив вчителю вірш. На сцену вийшов не один, а зі своїми вихованцями — учнями Коростської ЗОШ І—III ст. І не випадково. Вони прочитали гумористичні твори авто­ра 10 збірок.

Надзвичайно приємною подією дійства стало нагородження Васи­ля Григоровича літературною пре­мією імені Леоніда Куліша. Вона була започаткована з ініціативи го­лови обласної організації Спілки письменників України Лідії Рибенко за підтримки Георгія Александровича і вперше вручена у 2009-ому, повідомила Тетяна Сухарева. Зна­йшла відгук у виконавчої влади ра­йону, підтримку депутатів районної ради. Першим її лауреатом став Євген Шморгун, другим — Влади­слав Солоневський. З великим за­доволенням заступник голови РДА вручила Василю Титечку сертифікат лауреата премії в галузі дитячої літе­ратури імені Леоніда Куліша-Зіньківа. Висловила подяку творчо­му колективу кричильського та методичного центру районного Бу­динку культури, працівникам систе­ми публічно-шкільних бібліотек, клубним і бібліотечним, які привез­ли на конкурс вихованців з усіх ку­точків району, відділу культури РДА, учасникам танцювального ко­лективу «Вояж», незмінній ведучій творчих вечорів Леоніда Куліша Марії Біжнюк. А Василь Титечко - за першу, найціннішу відзнаку літе­ратурного батька - обласним коле­гам Петру Велесику, який редагу­вав 5 книг із 10, Юрію Березі, Люд­милі Жакун, Марії Корнійчук. Лідія Рибенко від імені обласної органі­зації Національної спілки письмен­ників України подякувала владі за те, що саме Сарненський район на Рівненщині вперше запровадив на­городу за дитячу книгу. Василю Ти­течку, який незабаром стане 41 чле­ном організації, передала диплом і вітання попередніх лауреатів. Кори­стуючись нагодою, попросила не забувати родину Куліша.





У середу, 2 травня 2012 року, на шкільному подвір’ї Кричильської ЗОШ І-ІIІ ступенів, незважаючи на спекотний день, зібралось немало гостей. Приїхали вони сюди на відкриття барельєфної дошки людині з великої букви, поету-гумористу Леоніду Кулішу-Зіньківу, якому того дня виповнилося б 70 років, вшанувати світлу пам’ять земляка, особистості.

Про свого вчителя, клас­ного керівника та футбольно­го вболівальника розповів керівник громади Микола Дорожко. Голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук назвав ім'я Леоніда Куліша в одному ряду з великим укра­їнським поетом і письменни­ком Тарасом Шевченком. Адже своїм життям і гро­мадською діяльністю він учив, як треба творити, не за­лишатись байдужим до того, що відбувалося навколо. Хотів бачити суспільство справедливим, здоровим, ба­гатим і розвиненим. А про не­гаразди так умів сказати чо­тирма рядками влучно й до­тепно, що хочеться зняти ка­пелюха перед цією людиною і низько вклонитись. Прига­дав Анатолій Миколайович, як кричильський поет при­їжджав просити гроші на ви­дання збірочки, а коли вона вийшла, подарував екземпляр з автографом і найщирішими словами вдячності. Тож його доброта й порядність змушу­ють нас сьогодні дивитись по-іншому на деякі речі. На переконання голови РДА, та­ких, як він, народжуються одиниці на сто тисяч, тому нам дуже пощастило мати земля­ка,   який   черпав   свою творчість з лугу, Горині, лю­дей, з якими працював. Ана­толій Остапчук подякував родині, депутатам районної ради, мешканцям села, усім присутнім на святі. Передав вітання від народного депу­тата Миколи Шершуна, який не залишиться осторонь ви­дання двотомника творів Ле­оніда Куліша.

Про письменника сучас­ності, чиє слово легко розу­міли наймолодші читачі, говорив і заступник голови районної ради Валентин Цупріян. Про велич його таланту свідчать видання творів у США, Канаді, інших країнах. Леонід Куліш сповідував добро, любов до ближнього, засівав у дитячих душах найкращі людські почуття. Валентин Станіславович пожалкував, що твори поета поки що виходять невеликим накладом.

Начальник відділу освіти РДА Людмила Макриця розпочала вис­туп з поетичних строф Лідії Рибенко. Наголосила, що не маємо права забути Леоніда Куліша, чия зірка засяяла на не­босхилі, і який опису­вав у творах усе, чим переймалися та жили, прославляв Полісь­кий край і Сарненщину, Україну.

Педагог за про­фесією і поет-гуморист, власник таланту, даного Богом, зали­шив найкращі спога­ди у вчителя місцево­го навчального зак­ладу Миколи Добридника. Колега відкрив факти, можливо, відомі не всім присутнім. Про те, що Леонід Куліш був не лише футбольним уболіваль­ником, а ще й хорошим ри­балкою, дуже добре плавав і навіть мав медаль «За вряту­вання потопаючих», що не дуже легко було зробити з однією рукою. Зупинився Ми­кола Іванович на колосальній літературній спадщині поета, який у розквіті сил залишив багато незавершених справ. Завдання тих, хто живе, – втілити їх у життя.

Вражений дійством був депутат обласної ради Мико­ла Кучерук. Насамперед тим, що Здолбунівщина, звідки обранець громади родом, та­кож пов'язана з відомими іменами - Уласа Самчука, Бо­риса Тена. І Кричильськ, і Дермань – безцінно багаті, бо їхні землі подарували нам талано­витих письменників. Як люди­на небайдужа, Микола Куче­рук пообіцяв також допомо­гу та сприяння в опублікуванні творів письменника.

У шкільній музейній кімнаті екскурсоводи закладу, яких підготувала вчитель історії Надія Шульга та, розповіли про створення села. Його видатних людей та історію життя й творчої діяльності Леоні­да Куліша-Зіньківа. Відвіду­вачі змогли доторкнутись до речей, якими користувався та носив поет. А Вікторія Пітель, Марія Куліш і Марія Токова отримали подарунки від Ана­толія Остапчука.

Дуже правильно сказав отець Павло на місці вічного спочинку Леоніда Зіновійовича. Саме тут задумуємось, що є важливим у нашому житті. Для чого приходимо сюди, і яка в ньому наша участь. Однозначно, пріори­тет – служіння Богові та лю­дям. Талант, даний йому Твор­цем, Леонід Куліш викорис­тав сповна. І залишив нинішнім і прийдешнім поко­лінням у літературній спад­щині. Для нас, хто прийшов у земне життя, великим чинни­ком залишається час, який, на жаль, часто призводить до забуття багатьох речей. Тому дуже важливо, що, як добру традицію, започаткували велику справу – вшанування пам’яті славетного зем­ляка. Настоятель церкви По­крови Пресвятої Богородиці, помолившись, висловив подя­ку організаторам дійства, меценатам, усім, хто взяв участь у ньому.

Дружина письменника Га­лина Куліш передала голові райдержадміністрації Анато­лію Остапчуку книжечку з ав­тографом автора, яку він не встиг подарувати за життя. Ті, хто прийшов, поклали квіти на могилу.

Безперечно, пам'ять про нього житиме, бо в селі вули­ця, де живе родина Куліша, носить його ім'я, у шкільній музейній кімнаті створена сторінка «Гордість нашого краю», присвячена Кулішу, а при вході в навчальний зак­лад працівників, учнів і гос­тей зустрічає барельєф, ос­вячений отцем Павлом.











Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Друзі сайту

© Сарненська центральна районна бібліотека, відділ автоматизації бібліотечних процесів, 2012 рік