|
|
Михайло Михайлович Кика
гуморист |
Леоніду Кулішу з нагоди 60-ти річчя
Радіє серце і бринить душа, —
Сьогодні ювілей у Куліша!
І трішки прикро, що у цьому залі
Йому не вручать жодної медалі.
Хоч він уже й на орден замахнув,
Бо в творчості багато досягнув.
Дванадцять книг - це вам не "пустяки"!
Це наша гордість, любі земляки!
Поет сьогодні радий і щасливий,
Бо рясно засіває творчу ниву,
Й всі твори з-під його пера
Йдуть в нашій пресі на "Ура!".
Друкують їх і за кордоном теж,
Бо ж гумор, звісно, він не має меж.
А головне, що завжди в Куліша
Відкрита доброзичлива душа.
Тому він має друзів так багато,
Погляньте, скільки прибуло на свято!
А скільки ще дзвінків, і телеграм,
Й зустрічних поздоровлень тут і там.
А внески спонсорів, дай Бог, щоб їм велося,
Хто все зробив, щоб свято відбулося!
Радіє серце і бринить душа, -
Черговий ювілей у Куліша!
І має він найвищу нагороду –
Повагу і пошану у народу.
А 60 - це мудрість, досвід, сила...
І хай його Пегас розправить крила,
Нехай маестро далі творить плідно
Й наступні ювілеї стріне гідно.
Хай нових збірок з'явиться багато,
Бо де ще 100 – найголовніше свято.
|
|
Меморіальна дошка Кулішу
Меморіальна дошка Кулішу.
В Кричильську.
На фасаді школи.
Він всі роки тут творчо працював,
Сільських дітей історії навчав,
Своїх колег бадьорив-звеселяв,
Але сюди не прийде вже ніколи...
Меморіальна дошка Кулішу.
Данина пам'яті Йому,
Його родині.
Раптово зупинивсь Пегас.
Не віриться, що Він не серед нас!
Біжить-минає швидкоплинний час, -
Два роки вже маестро в домовині...
Меморіальна дошка Кулішу.
Данина вдячності від друзів, односельців.
Поет тернистий творчий шлях пройшов.
На жаль, так рано у вічність відійшов.
Та у своїх творах визнання знайшов,
І добрий слід залишив у кожнім серці. Пам'яті друга і наставника Глибокий жаль. Тяжка утрата. Минає без упину час. І ось сьогодні - кругла дата. Вона врочиста і сумна, Бо все ж нелегко уявити, Що поміж нас того нема, Кому б ще жити і творити. Він стрімко на Парнас піднявся – Й натхненно муза зазвучала. Куліш за славою не гнався, Вона сама його шукала. Буяла творчістю душа, І він писав, забувши спокій. Тож скільки б збірок Куліша Побачив світ за цих п'ять років! Він би на сцені тут сидів, Приймаючи гучні вітання. Поет всміхався б і радів За поздоровлення й визнання. Бо наш поліський діамант Мав кредо - жити, щоб творити! Від Бога ж мав такий талант, Що неможливо повторити. |
