Колеги по перу

Вшанувати світлу пам'ять колеги до Кричильська завітали його побратими по перу. Серед них драма­тург, заслужений артист України, доцент, член Національної спілки театральних діячів України, режи­сер, поет, генерал-осавул Олексій Заворотній, голова обласної органі­зації Національної спілки письмен­ників України Лідія Рибенко, поети, прозаїки та письменники Микола Береза, Василь Басараба, гумори­сти Михайло Степанюк, Микола Пащук (крім того, видав ще й цілу низ­ку дитячих книг), Юлія Бундючна, поетеса, секретар Рівненської органі­зації Національної спілки письмен­ників України. Лауреат Нобельської і премії імені Лесі Українки Олексій Заворотній майстерно прочитав оповідання Леоніда Куліша «Як тигр у кішку перетворився». Лідія Рибен­ко розповіла історію однієї світли­ни й пригадала, як у харківському видавництві «Школа» вийшла пер­ша збірка поета «Сонячний дощик», що по праву заслуговує премії Лесі Українки. А для публічно-шкільної бібліотеки подарувала два останні випуски літературно—краєзнавчого журналу «Погорина». Молода поетеса Юлія Бундючна висловила сподівання, що з часом до Кричильська торуватимуть шлях не лише з Рівненщини, а й з усієї Украї­ни, бо, як писала Ліна Костенко: «Справжня слава — то прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе».

Колеги по перу Сарненщини, чле­ни Національної спілки журналістів України Валентина Павлушко, Воло­димир Пінчук і член секретаріату обласної організації НСЖУ Георгій Александрович також приїхали цьо­го дня у Кричильськ. Так, Георгій Борисович висловив віру в те, що принаймні раз у 5 років у село, яке розвивається, приїжджатимуть по­ети й письменники, щоб вшанувати талант Леоніда Куліша. А Валенти­на Павлушко по праву вважає себе землячкою маестро гумору, бо на­родилася в Степані. А як бібліоте­кар, добре знає, що збірка «Сонячний дощик» стала настільною книгою кожної дитини.

Пам'ять спогад береже

Так кажуть, коли згадують події минулого та відомих людей краю. Ось уже вдруге в районі проходив огляд-конкурс читців-декламаторів. Цьогоріч у місцевому Будинку куль­тури. Заступник голови райдержадміністрації Тетяна Сухарева, яка на­городила його лауреатів і пере­можців, переконана, що Леоніду Кулішу не загрожує забуття. На думку Тетяни Євгенівни, немає тяжчої та почеснішої праці, як вихову­вати дитину. Леонід Куліш-Зіньків уперше зробив цей вибір, коли став на літературну стежку, і вдруге - коли став педагогом. Вона попро­сила присутніх у залі батьків навчи­ти дітей берегти, любити, цінувати, дорожити й пишатися вчителем і тою землею, яка його народила, вихо­вала й плекала. Висловила щирі сло­ва вдячності людям, які роблять усе можливе, аби пам'ять про нього жила. Це, насамперед, педагоги Сарненщини, які підхопили ініціати­ву Миколи Добридника й зібрали кошти на виготовлення барельєф­ної дошки, депутати районної ради попереднього й теперішнього скли­кань, які стали співавторами про­грами вшанування поета. Районні премія в галузі дитячої літератури імені Леоніда Куліша-Зіньківа та конкурс читців-декламаторів — ре­альні її кроки.

Отож грамоти за участь і цінні подарунки в останньому отримали Світлана Чиж (Одринки), Надія Бородавко, Марія Токова (Кри­чильськ), Дмитро Скобюк (Глушиця), Анна Савина, Анастасія Євгейчук (Вири), Софія Музика (Велике Вербче), Марія Марійчик (Катеринівка), Надія Лобанчук (Тинне), Альона Тишкова (Зносичі), Віолета Волоши­на (Степань). Наймолодша степанка одержала книгу казок місцевого ав­тора Василя Титечка. Третю сходин­ку здолала в 3 віковій категорії Ва­лентина Павлушко (Вири), другу — Варвара Білецька (Кричильськ) і першу — Тереза Круглик (Люхча). Третє місце в 1 віковій категорії ви­боров Іван Комар (Корост), друге — Іванна Ткач (Волоша), перше - Дмит­ро Мельник (Сарни). До слова, Іванна, як розповіла заступник голови РДА, декілька років тому гідно представила район на обласному кон­курсі екскурсоводів-краєзнавців, а потім провела прекрасну екскурсію в музеї Купріна Кузьмівської ЗОНІ І-ІІ ступенів для гостей із Росії. Оп­лесками зустріли глядачі повідом­лення про призове третє місце фольклорно-етнографічного колек­тиву сільського Будинку культури.

Залишив себе в синах, онуках і дружині

Свою любов пронесли крізь життя Галина та Леонід, які зустріли й покохали один одного ще в студентські роки. народили й виховали трьох соколів-синів. Та життя, як рушник, вишитий червоними та чор­ними нитками. Останні - то журба, - співається в пісні. Не стало батька й сина. Та рід, який укоренився на кричильській землі, продовжують Анатолій і Микола, онуки — п'ятик­ласник Максим, 6-річна Вікторія та Лілія і Юлія, яким по 5 з половиною рочків. Учасники урочистостей, сто­ячи, тривалими оплесками вшанува­ли Галину Олексіївну та її онуків, які вийшли на сцену. Вони не лише зна­ють усе про свого дідуся, а й чита­ють його вірші. Наймолодші янголятка, потішили ще й вокальними здібностями. Чоловік мріяв про те, аби його твори продовжували дру­кувати. А про семимісячних двійняток казав: «Нехай підростуть трішки, одна візьме за руку, друга — за піджак, і я поведу їх, куди вони захочуть. І напишу, що тільки заба­жають». Не встиг. Але світла пам'­ять про нього живе.

Коли Галина Куліш готувалась до виступу, слова лягли на папір самі собою. Та напередодні засумніва­лася, чи варто їх читати. А вночі при­снився чоловік і сказав: «Що ти там видумуєш, креслиш? Усе добре». Вселив у неї віру й упевненість. По­дякувала організаторам і тим, хто прийшов послухати про його творчість. Марії Біжнюк подарува­ла для онуків «Колискову від ба­бусі». Про талант письменника та педагога, його доброту, мудрість, скромність і людяність говорила колега - Надія Шульгата, учасниця вокального гурту «Перевесло».

Твори Леоніда Куліша друкують­ся в 150 періодичних виданнях. Зна­йшли місце у 3 букварях, 3 читан­ках, підручниках української мови 8-9 класів, 20 методичних посібни­ках. Побачили світ 15 збірок для дітей з поетичними та гумористич­ними творами. Дві — «Малював олі­вчик» і «Колискова від матусі» - після його смерті. Сподіваємось, наступною стане зібрання байок і легенд. І рід його буде добре відо­мим у всій Україні. А до творчої спадщини Леоніда Куліша, як до цілющого джерела, припадатимуть і вдячні сучасники, і нащадки через сотні літ.

Побратими та послідовники

Про те, що пам'ять про знамени­того земляка безсмертна, свідчать його учні, які не лише популяризу­ють творчість письменника, а й пи­шуть. Один із них — лауреат І Всеук­раїнського фестивалю-конкурсу читців гумору та сатири, призер літе­ратурного конкурсу Всеукраїнської газети «Мівіна», громадський ко­респондент районного часопису «Сарненські новини», автор збірки «У родинному колі», співавтор літе­ратурного альманаху Сарненщини Михайло Кика. Михайло Михайлович пообіцяв і далі нести слово гостро й правди­во. А присутні почули третій вірш із триптиху «Пам'яті друга» до уро­чистої й сумної дати.

Ще один послідовник Леоніда Куліша Василь Титечко з Великого Вербчого пригадав свого наставни­ка, який привів його за руку в літе­ратуру. А потім було 10 років твор­чої співпраці і слова, які одного разу сказав Леонід Зіновійович: «На­решті я можу спати спокійно, бо знайшов гідну заміну». Василь Ти­течко присвятив вчителю вірш. На сцену вийшов не один, а зі своїми вихованцями — учнями Коростської ЗОШ І—III ст. І не випадково. Вони прочитали гумористичні твори авто­ра 10 збірок.

У середу, 2 травня 2012 року, на шкільному подвір’ї Кричильської ЗОШ І-ІIІ ступенів, незважаючи на спекотний день, зібралось немало гостей. Приїхали вони сюди на відкриття барельєфної дошки людині з великої букви, поету-гумористу Леоніду Кулішу-Зіньківу, якому того дня виповнилося б 70 років, вшанувати світлу пам’ять земляка, особистості.

Про свого вчителя, клас­ного керівника та футбольно­го вболівальника розповів керівник громади Микола Дорожко. Голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук назвав ім'я Леоніда Куліша в одному ряду з великим укра­їнським поетом і письменни­ком Тарасом Шевченком. Адже своїм життям і гро­мадською діяльністю він учив, як треба творити, не за­лишатись байдужим до того, що відбувалося навколо. Хотів бачити суспільство справедливим, здоровим, ба­гатим і розвиненим. А про не­гаразди так умів сказати чо­тирма рядками влучно й до­тепно, що хочеться зняти ка­пелюха перед цією людиною і низько вклонитись. Прига­дав Анатолій Миколайович, як кричильський поет при­їжджав просити гроші на ви­дання збірочки, а коли вона вийшла, подарував екземпляр з автографом і найщирішими словами вдячності. Тож його доброта й порядність змушу­ють нас сьогодні дивитись по-іншому на деякі речі. На переконання голови РДА, та­ких, як він, народжуються одиниці на сто тисяч, тому нам дуже пощастило мати земля­ка,   який   черпав   свою творчість з лугу, Горині, лю­дей, з якими працював. Ана­толій Остапчук подякував родині, депутатам районної ради, мешканцям села, усім присутнім на святі. Передав вітання від народного депу­тата Миколи Шершуна, який не залишиться осторонь ви­дання двотомника творів Ле­оніда Куліша.

Про письменника сучас­ності, чиє слово легко розу­міли наймолодші читачі, говорив і заступник голови районної ради Валентин Цупріян. Про велич його таланту свідчать видання творів у США, Канаді, інших країнах. Леонід Куліш сповідував добро, любов до ближнього, засівав у дитячих душах найкращі людські почуття. Валентин Станіславович пожалкував, що твори поета поки що виходять невеликим накладом.

Начальник відділу освіти РДА Людмила Макриця розпочала вис­туп з поетичних строф Лідії Рибенко. Наголосила, що не маємо права забути Леоніда Куліша, чия зірка засяяла на не­босхилі, і який опису­вав у творах усе, чим переймалися та жили, прославляв Полісь­кий край і Сарненщину, Україну.

Педагог за про­фесією і поет-гуморист, власник таланту, даного Богом, зали­шив найкращі спога­ди у вчителя місцево­го навчального зак­ладу Миколи Добридника. Колега відкрив факти, можливо, відомі не всім присутнім. Про те, що Леонід Куліш був не лише футбольним уболіваль­ником, а ще й хорошим ри­балкою, дуже добре плавав і навіть мав медаль «За вряту­вання потопаючих», що не дуже легко було зробити з однією рукою. Зупинився Ми­кола Іванович на колосальній літературній спадщині поета, який у розквіті сил залишив багато незавершених справ. Завдання тих, хто живе, – втілити їх у життя.

Вражений дійством був депутат обласної ради Мико­ла Кучерук. Насамперед тим, що Здолбунівщина, звідки обранець громади родом, та­кож пов'язана з відомими іменами - Уласа Самчука, Бо­риса Тена. І Кричильськ, і Дермань – безцінно багаті, бо їхні землі подарували нам талано­витих письменників. Як люди­на небайдужа, Микола Куче­рук пообіцяв також допомо­гу та сприяння в опублікуванні творів письменника.

У шкільній музейній кімнаті екскурсоводи закладу, яких підготувала вчитель історії Надія Шульга та, розповіли про створення села. Його видатних людей та історію життя й творчої діяльності Леоні­да Куліша-Зіньківа. Відвіду­вачі змогли доторкнутись до речей, якими користувався та носив поет. А Вікторія Пітель, Марія Куліш і Марія Токова отримали подарунки від Ана­толія Остапчука.

Дуже правильно сказав отець Павло на місці вічного спочинку Леоніда Зіновійовича. Саме тут задумуємось, що є важливим у нашому житті. Для чого приходимо сюди, і яка в ньому наша участь. Однозначно, пріори­тет – служіння Богові та лю­дям. Талант, даний йому Твор­цем, Леонід Куліш викорис­тав сповна. І залишив нинішнім і прийдешнім поко­лінням у літературній спад­щині. Для нас, хто прийшов у земне життя, великим чинни­ком залишається час, який, на жаль, часто призводить до забуття багатьох речей. Тому дуже важливо, що, як добру традицію, започаткували велику справу – вшанування пам’яті славетного зем­ляка. Настоятель церкви По­крови Пресвятої Богородиці, помолившись, висловив подя­ку організаторам дійства, меценатам, усім, хто взяв участь у ньому.

Дружина письменника Га­лина Куліш передала голові райдержадміністрації Анато­лію Остапчуку книжечку з ав­тографом автора, яку він не встиг подарувати за життя. Ті, хто прийшов, поклали квіти на могилу.