|
|
Раїса Степанівна Бричкова
Член Національної спілки журналістів України та Міжнародної федерації журналістів |
Слово про колегу
(2002 рік)
Про кого-кого, а про Леоніда Куліша хочеться не тільки сказати слово, а говорити й говорити. І то говорити найприємніші, найтепліші слова, яких заслуговує колега - товариш по спільній роботі, професії. Бо починали разом з ним працювати в колективі районної газети "Будівник комунізму" (так тоді називалися "Сарненські новини"). Він - завідувач відділом листів, молодий, симпатичний, завжди міг знайти підхід до людей, які до нього з чим тільки не йшли. Особливо, звичайно, зі скаргами, що, приміром, телефон не працює, або обрахували, обважили, зневажили... Цигарку за цигаркою смалив, тамуючи неприязнь до бюрократів, чиновників, байдужих до простих людських проблем. І народжувалися матеріали, а паралельно з ними – гуморески, сатиричні мініатюри. Леонід Зіновійович, за гартувавши в редакційних буднях перо, вийшов на пряму.
Свободолюбний, невтом ний, залюблений у жартівливе, колюче слівце, розпорощавшись з газетярами, легко знайшов себе в школі рідного села. Мужчина, "свій", сільський, йому не треба було завойовувати повагу й авторитет. Він "ріс", щедрилась його творча нива, заправлена дошкульними, дотепними блискавиця-ми-стрілами сатири та гумору. І далі іскриться, займаючись полум'ям веселої вдачі людини, яка, не обминаючи круті береги життя, пливе ним упевнено та сміливо. З ювілеєм, дорогий колего, хай ще довго служить Вам гостре перо на щастя та добро!
Життя стало легендою
І сум, і радість, і краса
Цілком закономірно, що останній дзвоник у Кричильській ЗОШ І-ІІІ ст. співпав із відкриттям меморіальної дошки Леоніду Зіновійовичу — одному з найулюбленіших учителів-наставників. Такий напрочуд гарний сонячний день подарував травень, що навкруги все мимоволі ніби перебувало в обіймах незгасної любові, тепла, прекрасного бажання бути чимось корисним землякам, Поліському краю, Україні, як Леонід Куліш. Численні гості та святково вбрані учні з батьками виструнчились на шкільному подвір'ї. Звучить Державний гімн. Палахкотить прапор. Директор закладу Герасим Білецький знайомить з програмою свята, що цьогоріч складається з 2 частин: останнього дзвоника та вшанування пам'яті відомого в світі письменника, поета-гумориста, талановитого журналіста, краєзнавця, вчителя Леоніда Куліша, якого несподівано забрала підступна смерть. Представляє гостей — заступника голови РДА Тетяну Сухареву, депутатський корпус райради на чолі з Миколою Костецьким, начальника відділу освіти РДА Людмилу Макрицю, настоятеля місцевого Свято-Покровського храму отця Павла, членів первинної організації НСЖУ при районному часописі «Сарненські новини». Щиро вітає юних односельців, колег із закінченням навчального року, зичить учням набратися сил, а випускникам, для яких відкривається самостійна життєва дорога, — налаштуватися на цілеспрямованість, наполегливість, добро та любов, аби досягти заповітних мрій.
Дзвенить шкільний дзвоник. Востаннє кружляють у вихорі вальсу випускники. З їх рук у вись здіймаються барвисті кульки. Переплітаються і радість, і сум, і краса — здрастуй, самостійне життя.
«Він усі роки тут творчо працював»
Свято останнього дзвоника закінчилося. Але шкільне подвір'я бурлить. Ніхто не розходиться. До присутніх звертається голова обласної організації Національної спілки письменників України Лідія Рибенко: «З печаллю та сумом водночас приїхали сюди, щоб ушанувати пам'ять побратима по перу Леоніда Куліша. Це подія неординарна. Адже він — людина надзвичайно талановита, з великим серцем, так неждано пішов за обрій. Приємно вражені, що сільська рада на чолі з сільським головою Іваном Токовим відгукнулась на нашу пропозицію заснувати обласну премію в галузі дитячої літератури, вдячні секретареві секретаріату обласної організації Національної спілки журналістів Георгію Александровичу, який підтримує колег по перу й робить чимало для популяризації творів земляків, серед яких і Леоніда Куліша». Вона передала для школи бібліотечку власних книжок, а також присутніх на урочистості Євгена Шморгуна, Ростислава Солоневськоґо, Петра Велесика, Івана Кидрука, Бориса Боровця, Василя Титечка. Всі вони поділилися спогадами про Леоніда Куліша. Георгій Александрович запропонував проводити в Кричильську літературні свята дитячої та юнацької літератури не лише району, області, а й усієї країни, гідно увічнити пам'ять видатного земляка, видати повне зібрання його творів. Про яскраву особистість, щирого та доброзичливого земляка, який уболівав за цікаве багатогранне життя рідного села, школи, в якій пропрацював понад 40 років, повідали депутати райради Михайло Білецький, Іван Тотовииький. Про Леоніла Куліша як палкого прихильника й уболівальника футболу розповів ентузіаст, колишній капітан футбольної команди «Маяк», а нині директор дитячо-юнацької спортивної школи Василь Пістоль. Він ініціював проведення в Кричильську щороку футбольного турніру на честь знаменитого земляка. Наближається хвилююча мить — Тетяна Сухарєва, Микола Костецький, Лідія Рибенко, Галина Куліш, дружина поета, знімають біле полотно: нам усміхається Леонід Зіновійович. Усміхається... А внизу напис: «Відомий український письменник, класик дитячої літератури, маестро гумору та талановитий педагог». Настоятель місцевого храму отець Павло освячує меморіальну дошку. До неї лягають квіти вдячних присутніх. Хвилина мовчання заполонила всіх.
До мікрофона підходить найближчий друг Леоніда, член НСЖУ, лауреат Всеукраїнського фестивалю гумору, популяризатор творчості земляка, поет Михайло Кика. Як данину пам'яті й поваги, присвятив до цього величного скорботного дійства вірш-реквієм «Пам'ять». Присутні гаряче, тепло, щирими оплесками привітали першого лауреата обласної премії в галузі дитячої літератури імені Л.З. Куліша-Зіньківа, добре знаного в країні талановитого письменника Євгена Шморгуна. Лунає Держанний гімн. Урочисте дійство завершилося.
Шановні гості, земляки з кошиками та букетами квітів, прямуючи до кладовища, де похований письменник, уже йшли не по вулиці Шкільній, а по вулиці Куліша. Таке рішення про перейменування затвердив сільвиконком. До підніжжя пам'ятника, на якому викарбувані слова місцевого молодого поета Василя Титечка, низько схилилися всі. Отець Павло звершив заупокійну літію й освятив пам'ятник і присутніх. Вшанування продовжилося в шкільній актовій залі, де члени обласних організацій Національних спілок письменників і журналістів України, колеги та депутати згадували земляка, виконували його пісні (їх написав понад 50), співомовки, мініатюри, а працівники публічно-шкільної бібліотеки прочитали легенду «Дівочий брід». Принагідно зазначу, що 23 книжки Леоніда побачили світ за його життя, але це ще не кінець, чимало його творів залишилися ненадрукованими й чекають свого часу. Лідія Рибенко сердечно дякувала підприємцям-спонсорам депутатам райради Михайлу Білецькому, Миколі Клеваці, Івану Тотовицькому, Василю Пістолю, які спонсорували започатковану літературну премію імені Л.З. Куліша-Зіньківа. Георгій Александрович же висловив надію, що в Кричильську справді можлива мекка письменницької творчості, відбуватимуться фестивалі дитячої та юнацької літератури. А куточок Леоніда Куліша, що є в шкільному музеї, переросте в окремий літературний музей...
Дружина з синами від душі дякували односельцям, гостям за вшанування глави сім'ї. Присутні довго не розходилися, згадуючи свого товариського, енергійного земляка, колегу, який любив життя, людей, родину, сміх, музику, футбол. Подумалося: життя Леоніда Куліша - воістину справжня легенда, бо знайшов своє місце на землі, закарбувавши чудовий слід у людській пам'яті назавжди.
|
|
|
|
|
